Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
МАРИХУАНА ГИДРОПОН
Алё, бро! Ты готов услышать дичь, которую я натворил? Жги, я расскажу, как я купил шишки марихуаны и покатались на катамаране по канализации!
Итак, дело было так. Втащился я однажды в городской парк, и тут, на маленькой скамейке, валялся телефон. Как только я увидел его, понял, что это закладка от братухи! Хм, странно, подумал я, что он тут наркоту оставил. Я спрятал телефон в карман и пошёл искать закладку. Стопарь, оказалось, что там не только закладка, но и адрес, где можно купить топовые шишки марихуаны.
Окей, готов? Сразу после этого я направился по указанному адресу. Там меня встретил настоящий гопник, у которого были руки и контакты на всю округу. Он дал мне пацанский счет на шишки, и мы отправились за своей порцией.
Как только мы приехали на место, открылась дверь и на переднем сидении увидел своего дедушку. Ага, был он психом! Он вытащил из-под сиденья емкость, в которой находились самые настоящие колумбийские шишки. Я взял парочку, оглядел их и понял, что именно эти будут моим психоделическим путешествием.
Серьёзно, бро, следующая часть истории просто улёт! После этого я решил, что самое время накуриться. Я нашёл подходящее место – старую заброшенную фабрику. Там были все условия для нашего маленького трипа: пыль, паутина и плохая проводка. Я развалился на полу и начал курить шишки марихуаны. Жжешь, братан! F*** yeah!
Вот тут всё началось! Я уже почувствовал, как восходит дурман, и мир вокруг стал колоритным и психоделическим. Мухоморы на стенах зажигались и выключались, создавая неправдоподобные орнаменты. Я смотрел на них, откидывался назад и смеялся во все горло. Звуки окружающего мира стали сливаться в одну синфонию, где гармонировали скрипучие шаги, сладкий запах героинчика и шумы канализации.
В конце путешествия на катамаране по канализации мир вновь стал реальным. Я вылез на поверхность, достал запасные колеса и поставил их на замену старым. Отдышавшись, я осмотрелся и увидел, что наша катамаранская поездка закончилась в абсолютно новом месте. Это был какой-то заброшенный парк развлечений. Базар мне нужен, как я сюда попал?!
Покинув это странное место, я понял, что никуда не собираюсь ехать. Я обожал свою свободу и непредсказуемость жизни. Поэтому, несмотря на все опасности и приключения, я всегда готов сделать новую закладку в своей жизни.
Такая вот история, бро. Это был безумный день, когда я купил шишки марихуаны и катался на катамаране по канализации. А ты уже накуриться успел, или мне рассказывать?
